Усний журнал „Мистецька спадщина Тараса Шевченка”

  Традиційно на початку березня в кожному освітньому закладів готують низку заходів до дня народження Тараса Шевченка. Усний журнал під назвою „Мистецька спадщина Тараса Шевченка” підготував керівник фотогуртка Гришко Олександр Сергійович. 
  Сама назва „усний журнал” нібито точно орієнтує на спосіб підготовки та форму проведення цього заходу. Це підбір матеріалу та його подача за блоками-рубриками з використанням засобів наочності, елементів цікавого й пізнавального, корисного й різноманітного.
  Гортаючи сторінки журналу, Олександр Сергійович розповів колегам про Шевченка-художника – відомого та невідомого, адже цей талант проявився в нього значно раніше, ніж талант поета.
  Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів усіма відомими тоді засобами графічного зображення.
  Звільнення з кріпацтва навесні 1838-го року дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. У цей період подорожі рідним краєм наштовхнули його на створення цілої серії картин під назвою „Живописна Україна”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни.
  Згодом Шевченко знайшов роботу в Київській археографічній комісії. Художникові довелося побувати у різних місцях України, де він змальовував й описував історичні пам’ятки. З часу його подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. 
  У 1845-1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів, які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів. Портретам належить велике місце в Шевченковому доробку. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою та свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.
  „Про Шевченка можна говорити до нескінченно, – так запевнив присутніх Олександр Сергійович, який розпочав досліджувати діяльність художника ще зі студентських років – Шевченко — цілий світ. Безкінечний, невичерпний, незглибимий. І вічний, бо він творив дух, совість і моральний „код” нашої нації. не на десятки років — для безлічі грядущих поколінь ще „ненароджених”. Тому шлях до генія є непідвладним часові”.